www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Джеймс Клерк Максвелл

Рисунок 1: Фізик Джеймс Клерк Максвелл

Рисунок 1: Фізик Джеймс Клерк Максвелл

Джеймс Клерк Максвелл

Джеймс Клерк Максвелл (☆ 13 червня 1831 року в Единбурзі – † 5 листопада 1879 року в Кембриджі) був шотландським фізиком і математиком. Він прославився математичним описом магнітних та електричних полів, відомим як рівняння Максвелла.

Максвелл спирався на експериментально відкриті Майклом Фарадеєм взаємозв’язки між рухом магніту та напругою, яку він індукує в електричному провіднику. Згодом ці взаємозв’язки були сформульовані як закон електромагнітної індукції. Фарадей ще говорив про окремі силові лінії, які рухомий магніт нібито тягне за собою. Максвелл, навпаки, уявляв, що весь простір навколо магніту заповнений силовим полем. Для обчислення цього поля були потрібні складні диференціальні рівняння. Він також намагався знайти закони, що визначають поведінку будь-якої системи електрично заряджених частинок, якщо відомі їхнє поточне положення, швидкість і значення поля в усіх його точках.

Досягнувши цього результату, Максвелл встановив, що експериментально відкриті Фарадеєм закони не могли бути повними, що рівняння були неоднозначними й не приводили до визначеного результату, якщо не припустити, що не лише магніт, який рухається, створює електричне поле (а отже, й електричний струм у провіднику), але й електричний заряд, який рухається, створює дуже слабке магнітне поле. Після введення цього припущення все ставало узгодженим, і можна було сформулювати замкнені однозначні рівняння.1

Одним із найдивовижніших результатів цих рівнянь був висновок, що електричні й магнітні поля можуть поширюватися у вигляді хвиль із точно визначеною швидкістю, яка залежить від напруженості електричного поля, створюваного магнітом, що рухається. Це означає, що шукана швидкість хвиль відповідає швидкості, якої потрібно надати магніту, щоб створене електричне поле мало таку саму енергію, як і його власне магнітне поле. Ця швидкість уже була відома, і Максвелл зазначив, що вона дуже добре узгоджується зі швидкістю, яку в той час приписували світлу. Тому він висунув твердження, що світлові хвилі мають електромагнітне походження.1

Таким чином, ці суто математичні рівняння передбачили існування електромагнітних хвиль. Їхнє існування було підтверджене лише через 20 років експериментами Генріха Рудольфа Герца і становить основу всієї радіотехніки та радіолокації.

Сьогодні рівняння Максвелла вже не використовують у цій складній інтегральній формі. Перевагу надають так званому запису набла (математичний символ: ∇ ).

Джерела:
  1. Louis Leprince-Ringuet et al, „Die berühmten Erfinder, Physiker und Ingenieure“, Aulis Verlag Köln (1963), ASIN: B0000BJTE0, с. 205 і далі
  2. Josef Leisen, „Die Maxwell-Gleichungen verstehen“, стаття для Університету Майнца