Mark 9
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики


| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 2 914 … 3 100 MHz
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 3 600 Hz ± 10% |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,5 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 25 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 20 NM (≙ 37 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Mark 9
Радар Mark 9 — це радар управління вогнем ВМС США, розроблений на початку 1940-х років, який працював у S-діапазоні (класифікація IEEE) або E/F-діапазоні (класифікація НАТО) і під час Другої світової війни призначався спеціально для встановлення на артилерійській навідній станції Ford Mark 45. Він служив для точного вимірювання відстані та стеження за ціллю, щоб навести гармати військових кораблів у бою на ціль.
Антена використовувала конічне сканування з параболічним рефлектором діаметром 24 дюйми (≙ 61 см). Живлення здійснювалося за допомогою ексцентрично розташованого диполя, що обертався зі швидкістю 1 770 обертів на хвилину. У передавачі використовувався магнетрон типу 706A з охолодженням стисненим повітрям. Відображення відбувалося на індикаторі дальності з екраном діаметром 5 дюймів (≙ 12,7 см).