SCR-520
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: SCR-520


| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 3,3 GHz
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 1,5 kHz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,75 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 3,3 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 10 mi (≙ 16 км) --> |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
SCR-520
SCR-520 — це перехоплювальний радар, що працював у S-діапазоні (за класифікацією IEEE) або F-діапазоні (за класифікацією НАТО) і використовувався на нічних винищувачах США під час Другої світової війни. З 1944 року його встановлювали на літаки, такі як Northrop P-61 Black Widow та Douglas P-70 Nighthawk.
Радар використовував симетричну параболічну антену розміром 70 см та конічне сканування для відстеження цілей. Пошук цілей здійснювався за допомогою сканування Палмера.