Blue Vixen
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Blue Vixen
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «X» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 160 NM (≙ 296 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Blue Vixen
Blue Vixen (позначення в британській армії: ARI 50019) був легким, повністю когерентним багатофункціональним радаром, що працював в X-діапазоні (позначення IEEE) або в I-діапазоні (позначення НАТО) для повітряно-повітряного та повітряно-наземного спостереження, виявлення цілей та ураження цілей. Він служив основним датчиком на борту Sea Harrier F/A Mk 2 британського Королівського флоту.
Підсилювач потужності передавача використовує лампу біжучого поля. Антена складалася з механічно поворотної плоскої щілинної антени діаметром 60 см. Вона охоплює ± 70° по азимуту і ± 60° по висоті.
Перший радар був поставлений в 1991 році. Він замінив застарілий радар Blue Fox.