Blue Fox
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Blue Fox
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «X» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 100 NM (≙ 182 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Blue Fox
Blue Fox працював у X-діапазоні (позначення IEEE) або в I-діапазоні (позначення НАТО) як легкий багаторежимний когерентний бортовий радар перехоплення та управління вогнем для британського літака Sea Harrier FRS.1. Він був встановлений у радіолокаційній обтічній оболонці подібної форми в носовій частині, яку можна було скласти вліво, щоб зменшити простір, необхідний на авіаносці.
Антена є механічно скануючим плоским щілинним хвилеводом, стабілізованим по тангажу і крену. Використовуваний дисплей забезпечує яскраве цифрове зображення в режимі растрового сканування.
Blue Fox експлуатувався з січня 1979 року і був замінений на Blue Vixen на початку 1990-х років