СТ-67
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: СТ-67 „Salyut“
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «L» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | 15 кВт |
| Інструментальна дальність: | 340 NM (≙ 630 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
СТ-67
СТ-67 „Салют“ (російське позначення: 5Н69) – радіолокаційна станція повітряної тривимірної розвідки, що працює в L-діапазоні, яка була прийнята на озброєння радянських збройних сил в середині 1970-х років.
Антена складалася з двох параболічних рефлекторів великої площі з одним вигнутим параболічним рефлектором, розташованих під кутом 180° один від одного для досягнення високої швидкості оновлення даних навіть при повільній швидкості обертання. Для живлення антен використовувався принцип частотно-залежної розгортки променя. Вбудований вторинний радар типу NRZ-1P. Обертова частина антени важила близько 17 тонн.
Через шум, який створювався під час обертання, радар отримав назву „стратегічний вентилятор“.
