AR-15
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: AR-15 в аеропорту Борнмута
(50°46’59.2" N 1°50’35.1" W)v
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «S» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 2 × 600 кВт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 80 NM (≙ 150 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | 1,4° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | 15 об/хв |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AR-15
AR-15 – це радіолокатор управління повітряним рухом у S-діапазоні з частотною диверсифікацією. Передавач використовував електромагнітні магнетрони MG5237A з можливістю перестроювання.
Модернізація до типу AR-15-2 включала другий канал прийому для прийому на великих висотах з пасивним рупором і адаптером для коаксіального кабелю. Діаграма спрямованості антени цього каналу була приблизно на 5° вище попереднього рупора і зменшувала вплив нерухомих цілей. На вході приймача був встановлений малошумний параметричний радіочастотний попередній підсилювач з коефіцієнтом шуму менше 2,5 дБ. Ця модернізація дозволила збільшити дальність дії з 60 до 80 морських миль.
Радар був введений в експлуатацію на початку 1970-х років. Всього було вироблено близько 55 РЛС цього типу, і деякі з них залишалися на озброєнні до середини 1990-х років. Останній з них досі працює в аеропорту Кембриджа (52°12’03.1" N 0°10’39.5" E)[1] Найближчим часом його замінять на Thales Star NG .[1]
Джерело:
- Боб Макнейр (інженер з управління повітряним рухом)
