Верхній та нижній промені
верхнього
променю
нижнього
променю
потужності
Рисунок 1. Структурна схема радіолокатора з формуванням верхнього та нижнього променів
верхнього
променю
нижнього
променю
потужності
Рисунок 1. Структурна схема радіолокатора з формуванням верхнього та нижнього променів
Верхній та нижній промені
Для збільшення розміру зони огляду радіолокатора у вертикальній площині іноді застосовується спосіб, який полягає у формуванні двох променів антени: верхнього та нижнього. Як правило, такий спосіб використовується в радіолокаторах із дзеркальними антенами, зокрема, у оглядових радіолокаторах управління повітряним рухом. Основна мета – зменшення рівня пасивних перешкод від місцевих предметів у ближній зоні в каналі верхнього променю.
Для формування двох променів використовуються два рупорних опромінювача (Рисунок 1). Таке живлення має бути симетричним. На практиці рупорний опромінювач нижнього променю (геометрично верхній рупор) може живиться більшою потужністю, ніж опромінювач верхнього променю. Потужність з виходу передавача розділяється на два канали за допомогою розгалужувача (подільника) потужності. Кожен з рупорних опромінювачів має свій приймальний канал для того, щоби уникнути перешкод.
Рисунок 2. Радіолокатор ASR-NG з трьома опромінювачами
Також можливо живити від передавача тільки опромінювач нижнього променю. Це дає змогу добитися збільшення дальності дії радіолокатора на малих висотах. Проте, на прийом використовуються обидва канали. Це можливо, оскільки зображені на Рисунку 1 нижній та верхній промені мають границею лінію, проведену по рівню -3 дБ (рівню половинної потужності). Однак випромінювання за межами цих границь також відбувається, хоча й з меншим рівнем потужності. Якщо враховувати й це випромінення, то верхній та нижній промені перекриваються майже повністю. В схемі такого радіолокатора не буде розгалужувача потужності та одного з антенних перемикачів (дуплексерів). Оскільки в цьому випадку опромінювач верхнього променю, крім сигналів відлуння, буде приймати ще деяку кількість випромінюваної опромінювачем нижнього променю енергії, не маючи при цьому антенного перемикача, приймальний канал верхнього променю має бути захищений обмежувачем.
В більш сучасних радіолокаторах використовується ще один, третій, опромінювач для ще одного поділу верхнього променю. Він забезпечує вимірювання кута місця цілі із використанням моноімпульсного методу. Для цього амплітуда сигналу, отриманого через третій опромінювач, порівнюється із амплітудами сигналів, що надійшли по іншим двом променям.