www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Каталог радіолокаційних систем

Dunay-3

Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики

Рисунок 1: Dunay-3 receiver site
(55°29'31.0" N   36°40'49.0" E)

Рисунок 1: Dunay-3 receiver site
(55°29'31.0" N   36°40'49.0" E)

Основні параметри радіолокатора
Діапазон частот випромінювання: 388 … 429 MHz
(«UHF»)
Період повторення імпульсів:  
Частота повторення імпульсів:  
Тривалість імпульсу (τ):  
Iнтервал приймання  
Iнтервал спокою  
Пікова потужність: 3 MW
Середня потужність:  
Інструментальна дальність: 1 350 NM (≙ 2 500 км)
Роздільна здатність по дальності:  
Точність вимірювання координат::  
Ширина променя:  
Відбитих від цілі імпульсів:  
Частота обертів:  
Середній наробіток між відмовами (MTBCF):  
Середня тривалість відновлення (MTTR):  

Dunay-3

«Дунай-3» — це радар раннього попередження, що працював у УВЧ діапазоні (класифікація IEEE) або в С-діапазоні (класифікація НАТО), розташований приблизно за 60 км на захід-південний захід від Москви.

«Дунай-3» складався з окремих будівель приймача та передавача, розташованих на відстані 2,5 км одна від одної. Передавач охоплював сектор (приблизно північ і південь) і мав фазовану антенну довжиною 200 метрів і висотою 30 метрів. Приймач був будівлею розміром 100 × 100 м, в якій розміщувалися дві пасивні радіолокаційні системи з електронним керуванням та командно-контрольний центр для системи протиракетної оборони А-35.

«Дунай-3» був вдосконаленою версією «Дунай-2» у Кубінці, Москва, і був введений в експлуатацію в експериментальному режимі в 1968 році. Після комплексної модернізації в 1978 році він був введений в експлуатацію під назвою «Дунай-3М» як частина вдосконаленої системи ПРС «А-35М». «Дунай-3М» перебував в експлуатації до руйнівної пожежі в приймальній антені 8 травня 1988 року.