Martello S 713
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Martello S 713
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 1,3 GHz
(«L») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 250 Hz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 10 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 3 MW |
| Середня потужність: | 10 kW |
| Інструментальна дальність: | |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Martello S 713
Martello S 713 (у Королівських повітряних силах позначений як Type 90) був далекобійним 3D-радаром повітряного простору, що працював у L-діапазоні (позначення IEEE) або D-діапазоні (позначення НАТО). Він був попередником S-723, також відомого як Martello, з кращою точністю вимірювання кута підйому завдяки більшій антені. Однак ця дуже велика антена була перешкодою для повітряного транспорту.
Антена формувала вісім діаграм спрямованості, рознесених по куту піднесення в межах 30 градусів. S 713 використовував внутрішньоімпульсно-модульований сигнал з коефіцієнтом стиснення імпульсу 40:1. В якості кінцевого каскаду передавача використовувався твістрон.