RDR-110
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: RDR-110
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 15,5 ± 0,1 GHz
(«Ku») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | 1,5 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 8 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 90 NM (≙ 167 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
RDR-110
RDR-110 був повітряним метеорологічним радаром, що працював у Ku-діапазоні (позначення IEEE) або J-діапазоні (позначення НАТО). Він використовував параболічну антену діаметром 12 дюймів (≙ 30 см).
Радар був побудований наприкінці 1960-х років і встановлений на вертольотах Bell UH-1 і Sikorsky S-62.