AN/APS-27
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Douglas RB-66, оснащений AN/APS-27
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 9 310 … 9 330 МГц
(«X») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 775, 195, 2k або 300 Hz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,7 … 1,2 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 100 кВт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 170 NM (≙ 320 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AN/APS-27
AN/APS-27 «Firefly» – розвідувальний радар, що працював у Х-діапазоні (позначення IEEE) або І-діапазоні (позначення НАТО), який був розроблений у другій половині 1950-х років і встановлювався в нижній половині носової частини літаків Boeing B-52 Stratofortress, Douglas RB-66 Destroyer, Lockheed C-130 Hercules і Boeing C-135 Stratolifter.
Радар був псевдокогерентним радаром з виявленням рухомих цілей. Спочатку він використовував ртутну лінію затримки, пізніше – накопичувальну трубку для усунення перешкод від нерухомих цілей і відображення на індикаторі кругового огляду лише ехосигналів від рухомих транспортних засобів. Передавач складався з магнетрона типу 4J52, в модуляторі використовувався заповнений воднем тиратрон типу 5C22.