Зображення, що формуються за даними метеорадарів
Рисунок 1. Радіолокаційне зображення РЕ від служби DWD:
локальне зображення типу «Echo top», відображаються тільки точки,
значення коефіцієнту відбиття в яких є вищим заданого значення (тут 18 дБZ),
кольори відповідають висоті шару з виміряним значенням,
(© 2020 Deutscher Wetterdienst)
Рисунок 1. Радіолокаційне зображення РЕ від служби DWD:
локальне зображення типу «Echo top», відображаються тільки точки,
значення коефіцієнту відбиття в яких є вищим заданого значення (тут 18 дБZ),
кольори відповідають висоті шару з виміряним значенням,
(© 2020 Deutscher Wetterdienst)
Зображення, що формуються за даними метеорадарів
На основі даних, які отримуються за допомогою метеорологічних радіолокаторів, генеруються різноманітні радіолокаційні зображення метеообстановки: локальні або об’єднані. Якщо радіолокаційні дані комбінуються за допомогою математичних алгоритмів, то говорять про об’єднане зображення. Це може бути як локальне об’єднання (коли дані, отримані за декілька обертів антени, накладаються друг на друга), так і об’єднання даних від різних радіолокаторів та радіолокаційних позицій. Наприклад, зображення радіолокаторів виявлення опадів (так званих «дощових» радіолокаторів), що розповсюджуються в мережі Інтернет, завжди об’єднані.
Локальні радіолокаційні зображення
Первинні дані, отримані радіолокаційним методом, (або його базові дані) — це лише відбивна здатність (значення коефіцієнту відбиття) і, можливо, радіальні швидкості. Залежно від використаного методу сканування дані відображаються або на індикаторі типу ІКО (з обертанням антени за азимутом), або на індикаторі «дальність-висота» (з хитанням антени за кутом місця). Базові дані, вимірювані радіолокатором — відбивна здатність та швидкість — можуть відображатися на індикаторах обох типів. На основі цих даних створюються різноманітні радіолокаційні зображення з використанням різної кількості класів (кількість рівнів інтенсивності, відображуваних кольорами та їхніми відтінками), з різною роздільною здатністю з дальності й з кутів, для різної максимальної дальності та різних первинних даних (сканування об’єму або сканування опадів), а також різних програмних алгоритмів стискання.
Рисунок 2. Індикатор «Дальність — Висота»
На індикаторах кругового огляду метеоутворювання представляються на площині (подібно мапі), при цьому центр відповідає місцеположенню метеорадара. Положення сигналів відлуння визначається напрямком та дальністю, тобто задається в полярній системі координат відносно точки стояння радіолокатора. Кольорова шкала використовується для відображення інтенсивності сигналів відлуння. Кожен оборот антени виконується з різним кутом місця променю. Спочатку на індикаторі відображається тільки результат сканування при одному куті місця, який записано протягом одного оберту антени. Кольори зображення відповідають відбитій потужності, прийнятій антеною радіолокатора від певної точки простору. Отже, одиночне зображення на ІКО не може дати повної картини вертикальної структури області опадів. Воно показує тільки конічний переріз метеоутворення.
На індикаторі «дальність-висота» (Рисунок 2) відображаються дані тільки для одного кутового (азимутального) положення антени. Антена радіолокатора хитається вверх та вниз за кутом місця. Отримане зображення дає змогу досліджувати вертикальну протяжність та розподіл сигналів відлуння (наприклад, для визначення висоти нижньої та верхньої меж хмарності, області опадів або грозових хмар). У сучасних радіолокаторах антені не потрібно зупинятися і після цього повертатися на наступний азимут: зображення «дальність-висота» складається з даних, отриманих за декілька оборотів антени.
Класичне зображення «дальність-висота» починається в точці місцезнаходження радіолокатора і має вигляд сектора певного кутового розміру, обмеженого максимальною дальністю дії. При цьому користувач може задавати початкову та кінцеву межі цього сектору. Отже, в даному випадку побудова вертикального перерізу метеоутворення є можливим.
Рисунок 3. Об’єднання різних кутомісних сканувань в одне CAPPI-зображення
Локальне об’єднання даних
Комбінація даних, отриманих погодним радіолокатором за декілька обертів антени, являє собою локальне об’єднане радіолокаційне зображення. Воно складається з різних послідовностей зображень, побудованих в результаті сканування під всіма кутами місця в межах зони дії радіолокатора в кутомісній площині.
Рисунок 4. Радіолокаційне зображення виду PZ від DWD: локальне CAPPI-зображення,
яке відображає метеообстановку на висоті 3 000 м (10 000 футов),
(© 2020 Deutscher Wetterdienst)
Рисунок 4. Радіолокаційне зображення виду PZ від DWD: локальне CAPPI-зображення,
яке відображає метеообстановку на висоті 3 000 м (10 000 футов),
(© 2020 Deutscher Wetterdienst)
Об’єднана відбивна здатність
Об’єднана відбивна здатність отримується в результате накладення всіх даних сканування об’єму. Відображається найбільш інтенсивний сигнал відлуння з кутомісних зондувань. Кожна точка радіолокаційного зображення показує максимальне значення (в дБZ) коефіцієнту відбиття у повітряному «стовпі» над цією точкою.
Відлуння топ (Echo top)
Відлуння топ — це вид радіолокаційного зображення, який також формується шляхом накладення даних, отриманих за різних кутів місця. Кольорова гамма використовується для відображення інтенсивності відбиття. Таке зображення дає можливість визначити максимальну висоту, на який зосереджені опади (що відрізняється від висоти хмар). Побудована таким чином мапа особливо актуальна для забезпечення безпеки польотів авіації.
CAPPI
CAPPI (Constant Altitude PPI) — індикатор кругового огляду (ІКО) для постійної висоти — горизонтальне двовимірне представлення результатів вимірювання радіолокатора для визначеної висоти. Зображення САPPI формується розрахунковим способом, в тому числі, з використанням інтерполяції даних, отриманих для різних висот. На індикаторі дані для різних висот відображаються різними кольорами. Так званий псевдо-CAPPI відрізняється тим, що при його формуванні використовуються також додаткові значення, отримані в результате екстраполяції даних в дальній зоні.
Рисунок 5. Структура Vol-CAPPI-зображення
Рисунок 5. Структура Vol-CAPPI-зображення
Vol-CAPPI
Наступним варіантом відображення радіолокаційних даних про метеообстановку є об’ємний ІКО для постійної висоти (англ. Volume Constant Altitude Plan Position Indicator, Vol-CAPPI). Такий вид радіолокаційного зображення дає уявлення про сигнал відлуння у всіх трьох перерізах (Рисунок 5). На додаток до плоского зображення для горизонтальної площині відображається також зображення для різних кутів (зі сходу на захід) й переріз для одного заданого кута (з півночі на південь). За допомогою курсора-перехрестя можливо вибирати положення цих перерізів.
MAX-CAPPI
В даному випадку відображаються максимальні CAPPI-дані для різних висот. Таке зображення включає в себе, з одного боку, максимальну вертикальну проекцію, а з іншого боку — максимальні горизонтальні проекції з півдня на північ або із заходу на схід. На бокових зображеннях шкала висоти відображається у кілометрах. В радіолокаційних зображеннях такого типу, як правило, відображається виміряна відбивна здатність.
Об’єднання даних від різних радіолокаторів
Об’єднання радіолокаційних даних, отриманих метеорадарами, розташованими на різних позиціях, дає додаткові можливості для аналізу та прогнозування метеообстановки. У більшості випадків об’єднанню підлягають локальні дані про відбивну здатність. Перевагою такого підходу є формування зображення великого масштабу. Недоліком є більш низька точність порівняно із локальним зображенням.
Радіолокаційні зображення WX та RX
Об’єднання даних про коефіцієнт відбиття, отриманих з усіх позицій метеорадарів Німеччини, формує двовимірну стандартну оцінку розподілу радіолокаційної відбивної здатності із роздільною здатністю 1 км × 1 км. При побудові зображення WX використовуються лише дані сканування опадів, отримані метеорадарами. Ця картинка оновлюється кожні 5 хвилин. Таке зображення або їх послідовність у вигляді анімації публікуються як дані від радіолокатора виявлення опадів («Rain Radar»). Для формування RX зображення використовуються локальні об’єднані дані коефіцієнту відбиття, тобто дані для всіх кутів місця.
VIL-зображення
VIL-зображення (від англ. Vertical Integrated Liquid)) відображає загальну кількість дощу, яка випала би, якщо би уся волога в стовпі в межах дощової хмари досягла землі. При побудові такого зображення кількість вологи, оцінена за виміряним коефіцієнтом відбиття, визначається для одиничного елементу площини, сукупність яких утворює сітку на поверхні землі.
VIL-зображення будується виключно обчислювальними методами на основі даних про відбивну здатність, виміряних метеорадаром. Тому всі фактори, що впливають на вимірювання коефіцієнту відбиття, впливають й на зображення такого виду.