AN/APN-171(V)
Опис радіолокатора; вибрані тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: AN/APN-171
| Основні технічні характеристики | |
|---|---|
| Робоча частота: | 4 200 … 4 500 МГц
(діапазон C) |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 10 кГц |
| Тривалість зондуючого імпульсу (τ): | 35 або 125 нс |
| Інтервал приймання | |
| Мертвий час | |
| Імпульсна потужність: | 25 … 300 Вт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 1 000 або 5 000 футів |
| Роздільна здатність за дальністю: | |
| Точність вимірювання: | 1,5 або 5 футів |
| Ширина діаграми спрямованості антени: | |
| Кількість імпульсів, відбитих від цілі: | |
| Частота обертання антени: | |
| Середній наробіток між критичними відмовами (MTBCF): | |
| Середній час відновлення (MTTR): | |
AN/APN-171(V)
AN/APN-171(V) був радіолокаційним висотоміром (радіовисотоміром), який працював у діапазоні C (за класифікацією IEEE), або в діапазоні G (за класифікацією НАТО).
Радіолокатор мав два режими роботи: один для вимірювання більших висот до 5 000 футів, а другий — для вимірювання менших висот до 1 000 футів. Варіант для використання на вертольотах працював лише в меншому діапазоні вимірюваних висот із потужністю передавача не більш ніж 100 Вт.
AN/APN-171(V) був розроблений компанією Honeywell у другій половині 1960-х років. Приблизно в період із 1971 до 1975 року систему поступово запроваджували в широку експлуатацію у військах. Протягом кількох десятиліть AN/APN-171 залишався стандартним радіовисотоміром важких літаків і вертольотів. Лише у 1980-х і 1990-х роках багато наявних комплектів APN-171 почали безпосередньо замінювати досконалішим AN/APN-194(V) або AN/APN-209.
Джерело:
- Міністерство сухопутних військ США, технічний бюлетень TB 43-0123 («Авіаційне обладнання»), розділ «Комплект радіовисотоміра AN/APN-171A(V)», с. 143