www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Каталог радіолокаційних систем

Дунай-2

Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики

Рисунок 1: Дунай-2, receiver site
(45°56’50.0" N   73°37’52.0" E)

Рисунок 1: Дунай-2, receiver site
(45°56’50.0" N   73°37’52.0" E)

Основні параметри радіолокатора
Діапазон частот випромінювання: «VHF»
Період повторення імпульсів:  
Частота повторення імпульсів:  
Тривалість імпульсу (τ):  
Iнтервал приймання  
Iнтервал спокою  
Пікова потужність:  
Середня потужність: 80 kW
Інструментальна дальність: 650 NM (≙ 1 200 км)
Роздільна здатність по дальності:  
Точність вимірювання координат::  
Ширина променя: 0,6° … 16°
Відбитих від цілі імпульсів:  
Частота обертів:  
Середній наробіток між відмовами (MTBCF):  
Середня тривалість відновлення (MTTR):  

Дунай-2

Дунай-2 (позначення НАТО: «Hen Roost») був радіолокаційним радаром безперервної дії, що працював у VHF діапазоні (позначення IEEE) або в A діапазоні (позначення НАТО) для раннього попередження про балістичні ракети, який міг вимірювати відстань і дві кутові координати цілі. Дунай-2 був експериментальним радаром, побудованим у Сари-Шагані на березі озера Байкал як частина експериментальної системи протиракетної оборони «А».

Передавачі та приймачі радара з їх антенними системами були розташовані на відстані одного кілометра один від одного. Блок передавача складався з двох передавачів із середньою потужністю 40 кВт кожен. Передавальна антена використовувала циліндричний параболічний рефлектор, який живився від двох хвилеводних щілинних випромінювачів. Розміри системи передавальної антени становили 8 на 150 м. Передавальна антена утворювала дві діаграми спрямованості в просторі з шириною від 0,6 градуса до 16 градусів (залежно від кута повороту). Електронний кут повороту залежав від частоти передачі. Система приймальної антени складалася з двох антен, розташованих одна над одною, кожна з яких також мала дві пари щілинних випромінювачів. Кут висоти можна було визначити за допомогою порівняння фаз між двома антенами. Загальні розміри системи приймальної антени становили 20  на 150 м.