Навіщо потрібен новий режим?
Рисунок 1: Відповідь транспондера з підтримкою Mode S (унизу) порівняно зі звичайним транспондером (угорі)
Рисунок 1: Відповідь транспондера з підтримкою Mode S (унизу) порівняно зі звичайним транспондером (угорі)
Навіщо потрібен новий режим?
У класичній системі SSR повітряні судна ідентифікувалися лише за кодом Mode A. Це динамічний код, який призначається наземною системою та встановлюється пілотом на транспондері. Оскільки під час польоту повітряне судно проходить через різні райони управління повітряним рухом, той самий рейс зазвичай отримує різні коди від різних регіональних центрів управління.
Проте система кодування Mode A забезпечує лише 4096 різних кодів, і зі зростанням інтенсивності повітряного руху дедалі важче призначити кожному повітряному судну унікальний код у межах одного району повітряного простору. Якщо індивідуальні коди призначити неможливо, зростає ризик переплутати два повітряні судна та передати пілотам неправильні вказівки.
Тому ICAO визначила систему Mode S, яка присвоює кожному повітряному судну 24-бітну адресу, що постійно програмується під час встановлення транспондера, забезпечуючи однозначну ідентифікацію.
Рисунок 2: Ієрархічні рівні системи Mode S
Рисунок 2: Ієрархічні рівні системи Mode S
Рисунок 2: Ієрархічні рівні системи Mode S
Система Mode S забезпечує:
- індивідуальну селективну адресацію повітряних суден — літера «S» означає «Selective» — за допомогою 24-бітного ідентифікатора (= понад 16 мільйонів кодів). Кожному повітряному судну під час подання плану польоту присвоюється індивідуальний код, який не змінюється протягом усього польоту.
- підвищену цілісність даних завдяки перевірці бітів парності
- точніше передавання інформації про висоту польоту з кроком 25 футів (попередня роздільна здатність: 100 футів)
Система Mode S підтримує два типи служб зв'язку (підмережі Mode S)
- Спеціальні служби Mode S як особлива функція запиту Mode S
(наприклад, військову криптографічну ідентифікацію)
- додаткові служби SVC дають змогу інтегрувати підмережі Mode S до загальної мережі ATN.
Система Mode S є частиною загальної ієрархічної архітектури, показаної на сусідньому рисунку. Простіше кажучи, систему Mode S можна розглядати як базовий протокол зв'язку між транспондером, встановленим на борту повітряного судна, та вторинним радіолокатором, розташованим на землі.
Спеціальні протоколи й служби Mode S не потребують наявності всієї мережі ATN, оскільки обмін інформацією здійснюється через спеціальний локальний інтерфейс SSE. Через цей інтерфейс до запиту Mode S також може включатися інформація від локальних функцій.
Стандарти для всіх трьох ієрархічних рівнів визначені стандартами ICAO (Annex 10 Volume III Chapter 9, поправки 71 і наступні).
Стандарт встановлює:
«Індивідуальна адреса SSR Mode S повинна бути однією з 16 777 214 можливих 24-бітних адрес, що присвоюються ICAO, державним органом або іншим уповноваженим національним органом реєстрації.»
Кожний орган реєстрації має власний унікальний префікс, який утворює початок 24-бітної адреси. Після цього відповідний орган самостійно розподіляє решту бітів для формування індивідуальної адреси повітряних суден, зареєстрованих у своїй країні. (Таблицю розподілу блоків адрес станом на 2009 рік можна знайти тут.)
Різні країни мають різну кількість індивідуальних кодів. Наприклад, Німеччина та Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії можуть зареєструвати по 262 144 повітряні судна, тоді як Австрія має лише 32 768 реєстрацій. Сполучені Штати мають 1 048 576 кодів.
Україна має префікс довжиною 10 біт і решту 14 біт для 16 384 можливих реєстрацій. Тому адреса повітряного судна, зареєстрованого в Україні, має такий формат: 0101000000 - xx xxxx xxxx xxxx.