Поглинання
Рис. 1: Атмосферні втрати на загасання, ① сильний дощ, ② туман, хмари, ③ помірний дощ, ④ молекулярне розсіювання
Рис. 1: Атмосферні втрати на загасання
Поглинання
Якщо в середовищі внаслідок його властивостей електромагнітна енергія частково або повністю витрачається (поглинається), говорять про поглинання. (З фізичної точки зору електромагнітна енергія перетворюється на інший вид енергії, найчастіше на тепло.)
Поглинання електромагнітних хвиль в атмосфері без опадів можна не враховувати аж до діапазону міліметрових хвиль. Лише в цьому діапазоні внаслідок резонансних ефектів (на рисунку позначених як молекулярне розсіювання) нейтральних молекул кисню та молекул неконденсованої водяної пари виникає помітне поглинання, яке проявляється як додаткове загасання.
Це поглинання залежить від частоти та від довжини шляху, який проходить хвиля.
Неконденсована водяна пара характеризується відносною вологістю повітря, яка залежить від температури: тепле повітря може містити більше водяної пари, ніж холодне. Тому поглинання електромагнітних хвиль в атмосфері також залежить від температури та відносної вологості повітря.
Атмосферні втрати на загасання складаються з основного атмосферного загасання та додаткового загасання, яке значною мірою залежить від погодних умов і спричиняється туманом та дощем. Під час проходження крізь шари повітря і водяної пари електромагнітні хвилі слабшають. У цьому процесі головну роль відіграють молекули водяної пари та кисню. Частина електромагнітної енергії перетворюється на тепло, а інша частина розсіюється завдяки «випромінювальній функції» молекул (дипольній функції).
Діаграма показує, що загасання зростає зі збільшенням вмісту вологи. Крім того, видно, що зі збільшенням частоти передавання загасання також збільшується.
З цього випливає, що не всі діапазони частот однаково придатні для різних застосувань радіолокації (наприклад, через молекулярне розсіювання в повітрі дуже високі частоти не підходять для створення радіолокаторів великої дальності). Це дуже сильне загасання поблизу 75 ГГц, спричинене молекулами кисню, використовується, наприклад, у радарних системах допомоги при гальмуванні BAS та системі PRE-SAFE автомобілів Mercedes, щоб обмежити дальність дії радара до необхідного рівня і таким чином уникнути взаємних завад.
Підсумовуючи, атмосферні втрати на загасання існують постійно, але безперервно змінюються, тому їх важко точно описати кількісно.
Рис. 2: Загасання через дощ
Загасання через дощ
Загасання електромагнітних хвиль, спричинене дощем, є функцією довжини хвилі передаваного сигналу. Верхня (синя) крива на рис. 2 показує як причину загасання грозову область діаметром 20 км, у якій інтенсивність опадів зростає до центру до 100 мм/год. Наступна крива (рожева) показує приведену за рівнем амплітуду радіолокаційних ехо-сигналів радара, що працює в S-діапазоні. Дві наступні криві показують те саме для радара в C-діапазоні (жовта) та X-діапазоні (блакитна).
Добре видно, що радар X-діапазону найбільше страждає від загасання і не може «бачити» далеко всередині такої грозової області. Водночас у S-діапазоні майже не виникає ехо-сигналів (хоча на цьому графіку це важко помітити через нормування амплітуд). Саме тому метеорологічні радари X-діапазону використовуються лише для ближньої зони. Радари S-діапазону застосовують у тропічних кліматичних районах, оскільки вони досить добре «бачать» крізь області з дуже інтенсивними опадами. Радари C-діапазону переважно використовують у помірних кліматичних зонах, оскільки вони забезпечують добрий компроміс між досяжною чутливістю та дальністю.