www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Розсіювання

Рис. 1: Дифузне розсіювання

дифузне розсіювання

Рис. 1: Дифузне розсіювання

Розсіювання

Класичне (геометричне) розсіювання виникає, коли випромінювання потрапляє на дуже дрібні відбивні частинки, що вільно перебувають у повітрі, наприклад хмари пилу або фронт дощу. Сукупність таких частинок викликає дифузне відбиття, яке не потребує наявності великого суцільного тіла.

Хмари, туман і області опадів можуть для довжин хвиль менше ніж 10 см створювати протяжні ехо-сигнали (метеорологічний клатер). Хвилі, що проходять крізь таку область, зазнають відносно сильного загасання. Унаслідок цього до цілі досягає менше енергії, що зменшує енергетичну дальність радіолокатора. Чим вища частота електромагнітної хвилі, тим сильніше погодні умови впливають на її поширення через дифузне розсіювання.

Дальність
видимості (фути)
абсолютний вміст води (г/м3)
Двобічне загасання (дБ/NM)

Рис. 2: Двобічне загасання на об'єктах із дифузним розсіюванням

Дальність
видимості (фути)
абсолютний вміст води (г/м3)
Двобічне загасання (дБ/NM)

Рис. 2: Двобічне загасання на об'єктах із дифузним розсіюванням

Дальність
видимості (фути)
абсолютний вміст води (г/м3)
Двобічне загасання (дБ/NM)

Рис. 2: Двобічне загасання на об'єктах із дифузним розсіюванням