www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Мікросмужкова антена

Рисунок 1. Вигляд простої патч-антени у розрізі

Рисунок 1. Вигляд простої патч-антени у розрізі

Мікросмужкова антена

Мікросмужкова антена (друкована антена, патч-антена, англ. Patch-antenna) являє собою вузькосмугову антену з широким променем. Фізично така антена має двовимірну геометрію. Основним елементом патч-антени є плоска металева пластина («п’ятачок», від англ. patch – заплатка). У найпростішій мікросмужковій антені використовуються пластини напівхвильової довжини, так що металева поверхня цих пластин діє як резонатор подібно до напівхвильового диполя. Мікросмужкова антена зазвичай виготовляється шляхом розміщення металевої пластини заданої форми на ізолюючому шарі діелектрика, подібно до того, як роблять друковані плати, з тією різницею, що на протилежній від пластини стороні діелектрика встановлюється суцільна металева підкладка, яка утворює заземлюючу поверхню. Така конструкція є простою в розробці і недорогою у виготовленні. В деяких патч-антенах не використовується суцільний шар діелектрика, замість чого металеві пластини встановлюються над металевою підкладкою на діелектричних прокладках. Отримана структура є менш міцною, але має ширшу робочу смугу частот. Мікросмужкові антени розробляються для частот від УВЧ-діапазону до 100 ГГц.

В патч-антенах в основному використовуються пластини квадратної, прямокутної, кругової або еліптичної форми. Однак, можливе використання й будь-яких інших суцільних (неперервних) форм. Патч-антени характеризуються механічною міцністю та можуть мати форму, яка відповідає зогнутій поверхні транспортного засобу. Такі антени встановлюються на зовнішніх поверхнях літаків або космічних апаратів, а також вбудовуються в мобільні пристрої радіозв’язку. Вони мають високу поляризаційну вибірковість і можуть використовуватися для кількох точок живлення.

Рисунок 2. Мікросмужкова антена решітка морського навігаційного FMCW-радіолокатора X-діапазону

Переваги
  • Висока точність виготовлення за рахунок використання технології фотодруку.
  • Легкість інтеграції з іншими пристроями.
  • Малі розміри антени підходять для портативних переносних пристроїв.
  • Можливо отримання високого коефіцієнту направленої дії за рахунок використання мікросмужкових решіток.
  • Решітка патч-антен може використовуватися для отримання діаграми направленості, яку важко сформувати з використанням одноелементної антени.
  • В комбінації з фазообертачами та перемикачами на pin-діодах можуть використовуватися для розробки інтелектуальних антен (смарт-антен).

Рисунок 2. Мікросмужкова антена решітка морського навігаційного FMCW-радіолокатора X-діапазону

Рисунок 2. Мікросмужкова антена решітка морського навігаційного FMCW-радіолокатора X-діапазону

Недоліки
  • Вузька робоча смуга частот (1%), в той час як для мобільних пристроїв потрібно 8%.
  • Невисока ефективність, особливо для короткозамкнутих мікросмужкових антен.
  • Складність реалізації деяких способів живлення (апертурний, безконтактний).
  • Для решіток необхідна мережа ліній живлення, вплив яких знижує ефективність антени, оскільки лінії живлення знаходяться на том ж рівні, що й антенні елементи.

Мікросмужкові антени з’явились у 1980-х роках. Спочатку це була військова розробка, тому вартість не мала вирішального значення. У 1990-х ця технологія була також адаптована для пристроїв зв’язку як низькозатратна технологія. Однак ефективність мікросмужкових решіток залишалась нижчою, ніж у рефлекторних антен. Далі наводиться порівняння основних властивостей антен цих двох типів.

Мікросмужкові антени
  • кращі для задач, де не потрібна висока направленість;
  • мають меншу ефективність;
  • одним з факторів зниження ефективності є наявність мережі ліній живлення;
  • підходять для смарт-антен; в комбінації з фазообертачами забезпечують електронне сканування;
  • висока точність у виготовленні за рахунок використання фотодруку;
  • живлення здійснюється за допомогою двохпровідних або коаксіальних ліній.
Рефлекторні антени
  • кращі для задач, де потрібна висока направленість;
  • мають високу ефективність;
  • елементи кріплення опромінювача знижують ефективність антени;
  • використовується механічне сканування;
  • менша точність виготовлення; іноді поверхня відбивача має нерівності;
  • потребують використання інших антен (дипольних, вібраторних, апертурних і т.п.) у якості опромінювача.