WF-1
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: WF-1
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «X» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 25 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
WF-1
WF-1 був радаром стеження за цілями, що працював у X-діапазоні (позначення IEEE) або в I/J-діапазоні (позначення НАТО) для супроводу пасивних метеорологічних аеростатів з метою вимірювання швидкості вітру на великих висотах.
Параболічна антена мала діаметр 8 футів (≙ 2,44 м) і використовувала конічне сканування. Наведення антени здійснювалося вручну оператором, який сидів у кабіні.
WF-1 був випущений у 1956 році і був одним з перших цивільних радіолокаційних приладів.