RDR-100
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: RDR-100
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 15,4 … 15,7 ГГц
(«Ku») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 800 Hz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 1,5 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 10 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 80 NM (≙ 150 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
RDR-100
RDR-100 був бортовим навігаційним і метеорологічним радаром Ku-діапазону, який використовувався як у цивільній, так і у військовій авіації. Військова версія отримала позначення AN/APS-113 і використовувалася у вертольотах Bell UH-1 „Iroquois“, Sikorsky S-62 i Douglas EC-47 „Dakota“.
Параболічна антена мала діаметр 12 дюймів (≙ 30,5 см) і коефіцієнт підсилення антени 31 дБі.
Радар був готовий до серійного виробництва в 1964 році і був замінений на RDR-1200 або його військове позначення AN/APS-113(V) з 1973 року.