www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Каталог радіолокаційних систем

SRE-LL

Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики

Рисунок 1: Історична фотографія SRE-LL у Бремені
(© 1998 DFS Deutsche Flugsicherung, H.-J. Koch)

Основні параметри радіолокатора
Діапазон частот випромінювання: 1250 – 1350 МГц
Період повторення імпульсів: ca 2,5 ms
Частота повторення імпульсів: ca. 400 Гц (staggered)
Тривалість імпульсу (τ): 2,5 мкс
Iнтервал приймання  
Iнтервал спокою  
Пікова потужність: 5 МВт
Середня потужність: 9 кВт
Інструментальна дальність: 370 км
Роздільна здатність по дальності: < 400 м
Точність вимірювання координат::  
Ширина променя: 1°
Відбитих від цілі імпульсів:  
Частота обертів: 2 – 7,5 об/хв
Середній наробіток між відмовами (MTBCF):  
Середня тривалість відновлення (MTTR):  

SRE-LL

SRE-LL (Surveillance Radar Equipment, twin-L-Band) – це радар для контролю повітряного руху, розроблений компанією AEG Telefunken у 1969 році. Прототип був встановлений у Бремені в 1972 році. До 1974 року було встановлено ще п'ять радарів, які забезпечили перекриття радіолокаційного спостереження для управління повітряним рухом у колишній Західній Німеччині. Системи залишалися в експлуатації приблизно до 1995 року.

Завдяки використанню так званої антени «Янус» (дивлячись у двох протилежних напрямках) досягається така сама швидкість оновлення даних, як якщо б антена віртуально оберталася з подвійною швидкістю. Обидві половини антени з розміром рефлектора 14,5 · 9 м створювали косеканс-квадратну діаграму з задньою кромкою 40° і додатковий олівцевий промінь з вертикальною шириною діаграми 3° для посилення нижньої кромки діаграми антени на більшій відстані. На близькій відстані ехосигнали олівцевого променя були приховані для зменшення амплітуд нерухомих цілей. Загальна вага обертових частин антени становила близько 60 тонн.

Передавач використовував три магнетрони з імпульсною потужністю 5 МВт кожен. Один з них живив випромінювачі обох антен з діаграмою косеканс², другий живив обидва олівцеві промені, а третій перебував у режимі готовності як резервний. Один з чотирьох приймачів формував опорну частоту для всіх магнетронів. Селекція рухомих цілей (СРЦ) використовувала ультразвукові лінії затримки.

Джерело: