Розділ: Радіолокаційні приймачі
Рисунок 1. Попереднє зображення вебсторінки
Рисунок 1. Структурна схема автоматичного підстроювання частоти в радіолокаційній станції.
Розділ: Радіолокаційні приймачі
Завдання радіолокаційного приймача полягає в подальшому обробленні дуже слабких відбитих сигналів, прийнятих антеною, їх достатньому підсиленні та демодуляції, відновленні фронтів імпульсів і формуванні на виході відеосигналу. Радіолокаційні приймачі повинні мати дуже високу чутливість і підсилювати слабкі відбиті сигнали приблизно у 20–30 мільйонів разів. Оскільки радіолокаційні станції працюють на дуже високих частотах, радіолокаційний приймач завжди є супергетеродинним приймачем, у якому високочастотні сигнали шляхом змішування перетворюються на сигнали з нижчою проміжною частотою.
Рисунок 2. Структурна схема автоматичного підстроювання частоти в радіолокаційній станції.
Навчальні цілі:
Наведені тут навчальні цілі дають загальне уявлення про теми, які розглядатимуться в цьому розділі. Цей розділ сайту «Основи радіолокації» присвячений приймачам радіолокаційних станцій. Після опрацювання цього розділу слухач повинен уміти:
- назвати основні вимоги до радіолокаційного приймача;
- описати процеси, що відбуваються в супергетеродинному приймачі;
- перелічити функціональні вузли приймача та
- пояснити їх призначення за допомогою структурної схеми.