www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Підсумок

  1. Радіолокаційний передавач формує короткий високочастотний імпульс великої потужності.
     
  2. Вимірювання часу для визначення дальності починається з наростаючого фронту передавального імпульсу.
     
  3. Переважно використовуються два типи передавачів:
    • автогенераторні вихідні каскади великої потужності, які можуть бути
      • некогерентними або
      • псевдокогерентними (coherent on receive); та
    • підсилювачі потужності як вихідні каскади передавача, які є
      • повністю когерентними.
  4. Передавачі можуть модулюватися прямокутними імпульсами або, точніше, «комутуватися» цими імпульсами. У цьому випадку тривалість імпульсу значною мірою визначає роздільну здатність за дальністю.
     
  5. Протягом часу передавання може застосовуватися частотна або фазова модуляція (англ.: «intrapulse modulation»). У цьому випадку тривалість імпульсу значною мірою визначає мінімально можливу дальність виявлення.
     
  6. Якщо потужність передавання змінюється в межах до 10 %, це має лише незначний вплив на максимально можливу дальність дії радіолокатора.