Основи радіолокації
Підсумок
- Радіолокаційний передавач формує короткий високочастотний імпульс великої потужності.
- Вимірювання часу для визначення дальності починається з наростаючого фронту передавального імпульсу.
- Переважно використовуються два типи передавачів:
- автогенераторні вихідні каскади великої потужності, які можуть бути
- некогерентними або
- псевдокогерентними (coherent on receive); та
- підсилювачі потужності як вихідні каскади передавача, які є
- Передавачі можуть модулюватися прямокутними імпульсами або, точніше, «комутуватися» цими імпульсами.
У цьому випадку
тривалість імпульсу
значною мірою визначає роздільну здатність за дальністю.
- Протягом часу передавання може застосовуватися частотна або фазова модуляція
(англ.: «intrapulse modulation»).
У цьому випадку тривалість імпульсу значною мірою визначає мінімально можливу дальність виявлення.
- Якщо потужність передавання змінюється в межах до 10 %, це має лише незначний вплив на
максимально можливу дальність дії радіолокатора.