www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Код Костаса

Номер частоти
Послідовність

Рисунок 1: Код Костаса довжиною Nc = 10 (червоним) у порівнянні з лінійною частотною модуляцією (синім)

Номер частоти
Послідовність

Рисунок 1: Код Костаса довжиною Nc = 10 (червоним) у порівнянні з лінійною частотною модуляцією (синім)

Код Костаса

Код Костаса уперше був математично описаний у 1965 році John P. Costas. Це один із видів часової частотної модуляції передавальних імпульсів. Матриці Костаса були введені для підвищення ефективності радіолокаційних і гідроакустичних систем.

При часовій частотній модуляції відносно довгий передавальний імпульс тривалістю τ’ поділяється на N субімпульсів τ1…N з різними несучими частотами. Кожна група з цих N субімпульсів називається пакетом (Burst). Як правило, ці субімпульси мають однакову амплітуду й однакові інтервали. Якщо частота цих субімпульсів рівномірно збільшується або зменшується, то весь імпульс є ступінчастим наближенням до внутрішньоімпульсної модуляції та стиснення імпульсів з лінійною частотною модуляцією (LFM).

Коди Костаса є особливим класом таких внутрішньоімпульсно модульованих форм передавального імпульсу. Код Костаса являє собою групу послідовних некодованих субімпульсів, довільно складених із різних частот і стиснених до коротшого імпульсу за допомогою когерентної обробки сигналів. На рисунку 1 як приклад показано групу з 10 субімпульсів у вигляді матриці. Рядки означають номер позиції, а стовпці — номер несучої частоти субімпульсів. Крапка позначає несучу частоту, використану у відповідному субімпульсі. Сині крапки відображають передавальний імпульс зі ступінчасто й безперервно зростаючою несучою частотою. Червоні крапки показують зміну частоти відповідно до коду Костаса.

Коди Костаса мають майже ідеальні характеристики бічних пелюсток як у діапазоні дальності, так і в діапазоні швидкості (Доплера), та в обох випадках забезпечують добру область однозначності. Розподіл часткових частот усередині групи значною мірою впливає на цю область однозначності вимірювань. Усі бічні пелюстки, за винятком кількох безпосередньо біля основного імпульсу, мають відносну амплітуду 1/N відносно основного імпульсу. Ці кілька бічних пелюсток біля вихідного імпульсу мають характерне для коду Костаса значення 2/N. Такий рівномірний рівень бічних пелюсток робить цю форму імпульсу особливо придатною для метеорологічних радіолокаторів. Коефіцієнт стиснення приблизно дорівнює N.