Системи контролю космічного простору
Системи контролю космічного простору мають в своєму складі джерела інформації, функціонування яких засноване на різних фізичних принципах. До ним відносяться радіотехнічні, оптичні та радіолокаційні засоби. Радіолокаційні засоби таких систем представлені високоточними радіолокаторами з великою дальністю дії. Вони використовуються для каталогізації як супутників, так й космічного «сміття» у навколоземному космічному просторі (до 3 000 км по висоті).
Космічне «сміття» являє собою серйозну і, при цьому, таку, що постійно зростає, загрозу для супутників і космічних польотів. Через свою високу швидкість частки, що складають космічне «сміття», мають величезну кінетичну енергію. З цієї причини зіткнення з ними космічного корабля може спричинити серйозні руйнування. Для запобігання таким зіткненням необхідно виявляти частки космічного «сміття», відслідковувати їхній рух, ідентифікувати їх серед інших об’єктів та документувати їхні орбіти.
Рисунок 1. При використанні двох радарів можливо розрахувати точне положення, незважаючи на погану кутову роздільну здатність.
Рисунок 1. При використанні двох радарів можливо розрахувати точне положення, незважаючи на погану кутову роздільну здатність.
Однією з особливостей, які необхідно враховувати при розробці таких радіолокаторів і їх експлуатуванні, є велика дальність дії. Цей фактор висуває особливі вимоги до роздільної здатності радіолокатора. Роздільна здатність з дальності перестала бути гострою проблемою для сучасних радіолокаторів з появою широкосмугових зондувальних сигналів. Однак роздільна здатність з кутових координат залежить від розміру антени. Покращити її надзвичайно важко, оскільки збільшення розмірів антени призводить до складнощів у реалізації її механічного сканування. Наприклад, для ширини діаграми направленості антени за рівнем половинної потужності 4 градуса лінійний поперечний розмір променю на дальності 3 000 км складає 200 км. При цьому роздільна здатність з дальності для зондувального сигналу з шириною спектру 100 МГц складає менше 1,5 м.
Для розв’язання даної проблеми використовують багатопозиційні радіолокаційні системи. Два радіолокатора розміщують на відстані близько 300 кілометрів один від одного. Обома радіолокаторами одночасно виконується вимірювання відстані до цілі, яка спостерігається у такому випадку під різними кутами. На основі отриманих результатів (точних значень дальності до цілі) за допомогою технології MLAT (також відомої як гіперболічне позиціювання) виконується точне визначення кутових координат цілі. Цей метод реалізується за допомогою радарів типу GESTRA, встановлених у декількох місцях.
В радіолокаційних системах контролю космічного простору застосовують також і традиційний метод досягнення потрібної роздільної здатності з кутових координат – збільшення розмірів антени. Так, радіолокатор TIRA, що використовується Науково-дослідним інститутом високочастотної фізики та радіолокаційних технологій Фраунгофера (Вахтберг, Німеччина), має дзеркальну антенну, діаметр якої складає 34 метри.