www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Радіолокатор підсвічування цілі

пускова
установка
СН
носова антена
хвостова антена
радіолокатор підсвічування цілі

Рисунок 1. Метод наведення ракет в комплексі HAWK

пускова
установка
СН
носова антена
хвостова антена
радіолокатор підсвічування цілі

Рисунок 1. Метод наведения ракет в комплексе HAWK

Радіолокатор підсвічування цілі

Радіолокатор підсвічування цілі — це спеціалізований радіолокатор неперервного випромінення, який використовується у складі ракетних комплексів (систем) із напівактивним самонаведенням. Він являє собою двопозиційний (бістатичний) радіолокатор, передавач якого знаходиться на наземній станції, а приймач – всередині ракети. При такому методі наведення немає необхідності мати на борту ракети потужний передавач зі своєю системою електроживлення. Це робить ракету більш легкою, ніж якби ці модулі розміщались у ній.

Такий метод, зокрема, використовується у морських ракетних системах, але не лише у них. Серед подібних систем наземного базування можна згадати радіолокатори AN/MPQ-33/39 (CWIR) та AN/MPQ-46 (HiPIR), які використовувались у якості радіолокатора підсвічування цілі для зенітного ракетного комплексу HAWK. Іншим прикладом є станція наведення (СН) 1С11 зі складу самохідної установки розвідки та наведення 1С91 зенітного ракетного комплексу 2К12 «Куб».

Недоліком радіолокатора такого типу є те, що він являє собою чудову мішень для протирадіолокаційних ракет, оскільки немає можливості швидко переналаштувати його на іншу частоту. Причиною тому є те, що приймач, який знаходиться на борту ракети, після її старту вже не може бути переналаштований. Крім цього, радіолокатор підсвічування цілі повинен бути увімкнений протягом усього часу польоту своєї ракети до цілі, оскільки в протилежному випадку ракета буде втрачена.