Радіолокатор з низькою імовірністю перехоплення
Радіолокатори з низькою імовірністю перехоплення („Low Probability of Intercept”- Radar, LPI-Radar) — це клас радіолокаційних систем, що мають певні експлуатаційні характеристики, завдяки яким вони практично не виявляються сучасними приймачами радіоелектронної розвідки. Особливості LPI-радіолокаторів не викликають спрацьовування систем сигналізації або бортового пасивного обладнання попередження про опромінення. До таких особливостей відносяться:
Рисунок 1. HARD, „тихий радіолокатор“ в німецькій системі LeFlaSys від компанії STN ATLAS Elektronik GmbH
- використання антени з вузьким променем, а також з малими бічними пелюстками, що утруднює виявлення радіолокатора при знаходженні розвідувального приймача за межами основної пелюстки;
- випромінювання радіолокаційних сигналів лише за необхідності;
- зменшення імпульсної потужності випромінення до рівня, необхідного для досягнення потрібної дальності дії;
- розширення спектру випромінюваного сигналу з тим, щоб у смугу частот вузькосмугових засобів радіорозвідки потрапляла незначна частина потужності;
- змінення таких параметрів випромінення як:
- форма сигналу;
- несівна частота;
- частота повторення імпульсів (PRF),
- використання внутрішньоімпульсної модуляції з непомітним модулюючим сигналом (наприклад, псевдовипадкова бітова комбінація, схожа з природнім шумом).
Функція LPI-радіолокатора полягає в тому, щоб запобігти перехопленню його сигналу (виявленню випромінення та вимірюванню його параметрів) приймачами радіоелектронної розвідки. Ця мета зазвичай досягається шляхом використання радіолокаційних сигналів, відмінних від тих, на які налаштовано розвідувальний приймач. Внаслідок цього звичайний приймач радіоелектронної розвідки може виявляти LPI-радіолокатор тільки на дуже невеликих відстанях.
LPI-радіолокатор випромінює малопотужний сигнал з внутрішньоімпульсною модуляцією так що дальність виявлення цілі може визначатися з хорошою роздільною здатністю з дальності. Для модуляції сигналу може застосовуватися фазова або частотна модуляція, а також псевдовипадкова, шумоподібна модуляція. Типовий LPI-радіолокатор має імпульсну потужність до 1 Вт, яка може перемикатися. Для виявлення цілі на такій самій дальності звичайним імпульсним радіолокатором потрібна імпульсна потужність щонайменше в 10 кВт. Це забезпечує LPI-радіолокатору досягнення виграшу в обробці сигналу порівняно з розвідувальним приймачем, який дорівнює добутку тривалості сигналу на ширину смуги частот приймача. Такий виграш дає змогу нівелювати перевагу розвідувальних приймачів в дальності дії (потужність прийманого сигналу пропорційна квадратному кореню відстані) перед звичайними первинними радіолокаторами (потужність прийманого сигналу пропорційна кореню четвертого ступеню відстані).
Однак LPI-радіолокатори при роботі в імпульсному режимі мають не дуже хороші значення мінімальної дальності дії. Причиною цього є використання достатньо тривалих сигналів, під час випромінювання яких антенний перемикач відключає приймач. Тому багато LPI-радіолокаторів мають роздільні передавальну і приймальну антени, встановлені сумісно. В деяких LPI-радіолокаторах для зниження випромінюваної потужності використовується метод неперервного випромінювання з частотною модуляцією (FMCW) замість імпульсного методу.