VI-01
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: VI-01
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 2,9 … 3,1 GHz
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 2 or 1 kHz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,5 or 1,5 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 500 kW |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 80 NM (≙ 150 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | β= 3,5° ; ε= 1,2° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
VI-01
VI-01 (виробнича назва: SGR-109) був радіовисотоміром, що працював у S-діапазоні (назва IEEE) або E/F-діапазоні (назва НАТО) з нахильним рухом антени.
Передавач був таким самим, як у DA-01.
Радіовисотомір розроблявся з 1950 року і використовувався приблизно до 1976 року. Він використовувався, наприклад, на нідерландському авіаносці HNLMS «Karel Doorman» (R81) і крейсері HNLMS «De Ruyter» (C801).
