SCR-718
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: SCR-718
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 420 … 440 MHz
(«UHF») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 50 000 ft |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
SCR-718
SCR-718 був повітряним радіовисотоміром, що працював в УВЧ-діапазоні (позначення IEEE) або в B-діапазоні (позначення НАТО) на основі частотно-модульованого радіолокатора з безперервним випромінюванням (FMCW-радіолокатор), який показував пілотові поточну висоту польоту над землею на J-скопі.
Дві дипольні антени були закріплені на крилах. Виконувалося 120 циклів вимірювання в секунду, під час яких частота випромінювання, що потрапляла безпосередньо в приймальну антену, порівнювалася з частотою сигналу, відбитого від землі. Масштаб дисплея можна було перемикати в діапазоні від 50 000 до 5 000 футів.
У встановленому стані він важив близько 18 кг і, за винятком дисплея та роз'єму змінного струму, був механічно та електрично взаємозамінним з AN/APN-1.