PAR-2
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Будинок PAR-2 на аеродромі у Франкфурті-на-Майні, 1955 рік.

| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 9,0 … 9,2 ГГц
(«X») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 2 400 Hz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,25 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 35 кВт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 10 NM (≙ 18 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | 0,6° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
PAR-2
PAR-2 була посадкова радіолокаційна станція в Х-діапазоні, побудованою в 1953 році компанією Telefunken за ліцензією компанії Bendix.
Одно вигнуті параболічні рефлектори створювали діаграму спрямованості 0,6° × 3,4° для азимутальної антени і 3,2° × 0,6° для висотної антени. Кожна антена складалася з 200 диполів, під’єднаних до хвилеводу довжиною 4,25 м.