МР-331
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: МР-331
Рисунок 1: МР-331
Hersteller:«Granit-Electron»
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «X») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 200 кВт |
| Середня потужність: | 100 Вт |
| Інструментальна дальність: | 40 NM (≙ 74 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | 4 або 12 об/хв |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
МР-331
МР-331 „Рангоут“ (позначення НАТО: „Square Tie“) – морська РЛС, що працювала в Х-діапазоні для малих кораблів і катерів для навігації, спостереження за повітряним і морським простором та цілевказування для протикорабельних крилатих ракет типу П-15 „Терміт“ (позначення НАТО: „Styx“ або SS-N-2.)
У цьому радарі на початку 1970-х років випадково було виявлено аномальну умову поширення електромагнітних хвиль у вигляді атмосферного каналу (ducting) у шарі надзвичайно високої вологості близько над поверхнею моря,[1] подібно до італійського MM/TPS-755.
З 1989 року радар був замінений на 3Ц-25Е „Гарпун“ (позначення НАТО: „Plank Shave“).
Джерело:
- Публікація Тольяттінського технічного музею.