Коршун
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Коршун in einer MiG-17
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | J |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 8,5 км |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Коршун
Коршун (яструбоподібний хижий птах, позначення НАТО: „Wet Eye“) – розвідувальний радіолокатор, що працював у J-діапазоні в округлому конусоподібному куполі над впускним каналом реактивного двигуна.
Радар був розроблений на основі попередника типу "Торій" в середині 1940-х років і був доступний для радянських ВПС з 1949 року. Він використовувався в невеликій кількості на ранніх російських винищувачах типу МіГ-15біс, МіГ-17П і ЛА-200. Відстеження одиночної цілі все ще здійснювалося вручну. Максимально можлива дальність була досить невтішною.