SCR-527
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: SCR-527 transmitter antenna
Виробник:U.S. Army Signal Corps
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 209 МГц
(УКВ) |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 400 Гц |
| Тривалість імпульсу (τ): | 1 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 225 кВт |
| Середня потужність: | 90 Вт |
| Інструментальна дальність: | 220 км |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
SCR-527
SCR-527 (скорочення від Signal Corps Radio, модель 527) — це радіолокаційна станція наведення винищувачів (Ground Controlled Intercept, CGI), що працювала в УКХ-діапазоні і була розроблена наприкінці Другої світової війни. SCR-527 був копією британського радіолокатора Type 8.
Радар використовував окремі антени для передачі та прийому, які були встановлені на відстані близько 60 м одна від одної. Для транспортування мобільного радара SCR-527A була потрібна колона з 7 тягачів. Перші SCR-527 були поставлені військам навесні 1943 року. Екіпаж складався з 8 осіб на зміну.