Радіогоризонт
видимості
(також радіолокаційний горизонт)
Рис. 1: Радіогоризонт
видимості
(також радіолокаційний горизонт)
Рис. 1: Радіогоризонт
Радіогоризонт
Електромагнітні хвилі з частотами понад 100 МГц під час поширення підкоряються законам оптики. Оскільки майже без винятку усі радіолокаційні системи працюють у цьому діапазоні частот, їхні хвильові фронти також поширюються відповідно до законів квазіоптики.
Отже, теоретично радіолокатор не може «бачити» за оптичний горизонт. Тому для кожної радіолокаційної системи існує мертва зона, у якій цілі не можуть бути виявлені.
Насправді ж передавальний імпульс радара заломлюється у шарах атмосфери з різною густиною, унаслідок чого випромінений сигнал може досягати поверхні Землі навіть за оптичним горизонтом. Це зменшує розміри «мертвої зони», але водночас призводить до похибок у визначенні дальності та висоти. Для компенсації цих похибок використовують ефективний радіус Землі 8,5·106 м (реальний радіус: 6,4·106 м).