Двошляхова ширина променю антени
направленості
на передачу
направленості,
одночасно
формованих в
інтервалі прийму
приймального каналу
Рисунок 1. Приклад сформованої цифровим способом діаграми направленості с двошляховими променями
направленості
на передачу
направленості,
одночасно
формованих в
інтервалі прийму
приймального каналу
Рисунок 1. Приклад сформованої цифровим способом діаграми направленості с двошляховими променями
Двошляхова ширина променю антени
Термін «двошляхова ширина променю» (англ. «two-way beamwidth») застосовують у випадках, коли йдеться про радіолокаційну систему, при функціонуванні якої електромагнітні хвилі розповсюджуються по двошляховій трасі, тобто від антени до цілі – по одному шляху, а від цілі до антени – по іншому. У загальному випадку така ситуація виникає коли в радіолокаторі використовуються різні діаграми направленості антени: на передачу – одна, а на прийом – інша. Прикладами такого радіолокатора є багатофункціональні радіолокатори з цифровим діаграмоутворенням. Такий радіолокатор має опромінювати усю зону огляду під час випромінювання зондувального сигналу, наприклад, із використанням віялової діаграми направленості, після чого протягом інтервалу прийому ця зона проглядається одночасно формованими одиночними вузькими голкоподібними променями (Рисунок 1). Але приймач радіолокатора може прийняти та обробити сигнали відлуння тільки від об’єкта, який опромінено зондувальним сигналом і на який направлена діаграма направленості в режимі прийму. Накладання діаграми направленості в режимі випромінення та діючої (ефективної) діаграми направленості в режимі прийому породжує двошляхову діаграму направленості антени, яка характеризується конкретним значенням ширини променю.
Рисунок 2. Двошляхова діаграма направленості, отримана при відмінних напрямках зондування та приймання
Рисунок 2. Двошляхова діаграма направленості, отримана при відмінних напрямках зондування та приймання
(1)
- FTx = діаграма антени при передачі
- FRx = діаграма антени при прийомі
Застосування у рознесених SAR та SLAR
Двошляхова діаграма направленості також виникає при використанні двох однакових променів (діаграм направленості), але з двох різних напрямків спостереження. Бортовий радіолокатор бічного огляду формує, наприклад, симетричну (кругову) діаграму направленості антени. Якщо промінь однієї такої антени, встановленої на першому супутнику, похило падає на земну поверхню, то «освітлена» пляма набуває форму еліпса (Рисунок 2), площа якого може бути розрахована за довжиною головної та малої осей.
(1)
- ΘB – ширина променю антени за рівнем половинної потужності;
- R·ΘB – лінійний поперечний розмір променю антени; вираз записано у наближенні для малих кутів, у подальшому скорочується;
- R – похила дальність;
- γ – кут падіння.
Кут падіння – це кут між горизонтальною площиною та лінією візування радіолокатора.
Другий супутник, що знаходиться в деякій іншій точці, несе приймач і антену з такою ж діаграмою направленості, що й перший, направленою на ту ж область земної поверхні. Пляма, «освітлювана» його променем, також має форму еліпса, однак повернутого відносно першого. За таких умов буде спостерігатися тільки та частина земної поверхні, яка «освітлюється» променями антен обох супутників, тобто є спільною частиною першого й другого еліпсів. Таким чином, ширина використовуваної частини діаграми направленості зменшується приблизно до рівня −1,5 дБ за потужністю.
Така ситуація також виникає, наприклад, при роботі радіолокатора із синтезованою апертурою у прожекторному режимі, оскільки всі сигнали відлуння, прийняті в різних положеннях супутника, мають бути використані при обробці сигналу. Для формування радіолокаційного зображення по синтезованій апертурі можуть бути використані сигнали, відбиті тільки тою частиною поверхні, яка опромінюється супутником однаково з різних кутів спостереження. Це також покращує роздільну здатність з шляхової дальності з причини меншої ширини двошляхової діаграми направленості (рівень −1,5 дБ за потужністю порівняно з рівнем −3 дБ).
Відзначимо, що це співвідношення також можливо застосувати до суміщеного радіолокатора, який випромінює вертикально вниз: тут кут падіння дорівнює 90°, а синус цього кута дорівнює одиниці. Таким чином, його роздільна здатність залишається на рівні −3 дБ.
Подальші застосування
Рисунок 3. Модуль FMCW-радіолокатора з різними розмірами двох приймальних та передавальної антен,
(люб’язно надано компанією RFbeam Microwave GmbH
Рисунок 3. Модуль FMCW-радіолокатора з різними розмірами двох приймальних та передавальної антен,
(люб’язно надано компанією
RFbeam Microwave GmbH
Існує й інший варіант застосування, наприклад, для радіолокатора з конічним скануванням лише на прийомі (COSRO), такого як застарілий радіолокатор супроводження цілі Тип 275 . Однак і у більш сучасних радіолокаторах також використовуються різні антени на передачу та на прийом, як, наприклад, K-MC4 компанії RFbeam Microwave GmbH, яка працює в діапазоні частот 24 ГГц (Рисунок 3). За допомогою цього радіолокаційного модуля можлива реалізація моноімпульсного методу в одній площині. Однак можливо використовувати лише один канал прийому. Тому діаграми направленості передавальної та приймальної антен перекриваються. Бічні пелюстки передавальної та приймальної антен знаходяться під різними бічними кутами, тому інтенсивність бічних пелюсток знижується.