Blue Kestrel
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Blue Kestrel
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «X» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | |
| Тривалість імпульсу (τ): | |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 100 NM (≙ 185 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Blue Kestrel
Blue Kestrel — це багатофункціональна серія радарів, що працюють у X-діапазоні (позначення IEEE) або I-діапазоні (позначення НАТО) для середніх морських вертольотів/літаків морської розвідки, призначених для спостереження за морською поверхнею з метою боротьби з надводними кораблями, боротьбі з підводними човнами, виявленню за горизонтом ракет «земля-земля», пошуково-рятувальним операціям, а також для загальної навігації.
Радіолокатор складається з великої плоскої антени з щілинних випромінювачів у плоскому обтічнику під вертольотом і передавача з лампою з біжучої хвилі. Він має стискання імпульсів і частотну маневреність.