1Л118 «Ліра-1»
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: 1Л118 «Ліра-1»
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 2 695 … 3 115 МГц
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 375 Hz |
| Тривалість імпульсу (τ): | 1,2 µs |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 5 × 700 кВт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 350 км |
| Роздільна здатність по дальності: | 500 м |
| Точність вимірювання координат:: | 300 м |
| Ширина променя: | 1° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | 3 або 6 min⁻¹ |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
1Л118 «Ліра-1»
1Л118 «Ліра-1» – російська трасова радіолокаційна станція, що працює в S-діапазоні частот (позначення IEEE) або E/F-діапазоні (позначення НАТО, це відповідає сантиметровому діапазону хвиль), створена на базі військової версії П-37 «МЕЧ» .
Від попередника були запозичені механічні вузли і антени, а також система повороту і передачі інформації про поворот. Електронні компоненти приймального тракту були переважно транзисторними. П’ять передавачів тієї самої конструкції продовжували використовувати набір магнетронів із поліпшеною стабільністю частоти.