E-190
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Антенний блок і дисплей радіолокатора E-190

| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 9 735 МГц
(X) |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 400 Гц |
| Тривалість імпульсу (τ): | 2,2 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 15 кВт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | 150 NM (≙ 280 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | 3,7° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
E-190
E-190 був метеорологічним радіолокатором Х-діапазону для використання на цивільних літаках.
Антенний блок нахилявся по 2 осях з електричною стабілізацією по крену і тангажу. Антена-рефлектор мала стандартний розмір 24 дюйми (≙ 61 см). Сканування здійснювалося в діапазоні ± 90° за азимутом зі швидкістю 40 сканувань (20 циклів повороту) за хвилину.
E-190 був представлений на авіасалоні у Фарнборо в 1959 році і часто залишався на озброєнні понад 50 років.