Mk. 8
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Mk. 8
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 3 050 ± 50 МГц
(«S») |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 800 Гц |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,6 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 15 … 20 kW, later 20 … 30 кВт |
| Середня потужність: | 14, later 24 Вт |
| Інструментальна дальність: | 30 NM (≙ 55 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | 110 м |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Mk. 8
Mk. 8 – радар, що працював у S-діапазоні, встановлювався на станціях наведення гармат Mk. 34 і 38 для управління морською артилерією.
Антена являє собою решітку з 14 × 3 діелектричних лінзових антен розміром 124 × 34 дюйми (≙ 3,25 × 0,87 м). Вона використовує лінійну вертикальну поляризацію і забезпечує радіолокаційне покриття з кутом підйому 6°. Електродвигуни використовуються для переміщення змінних фазообертачів у хвилеводі і забезпечують розгорнення електронного променя на ±15° у бічному куті.
Було вироблено 107 таких РЛС, які в основному використовувалися на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Через складність керування антеною від цієї концепції повороту відмовилися, і в наступній моделі Mk. 13 знову повернулися до механічного повороту.