PAR-1
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 9 000 … 9 160 МГц
(X) |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 2 000 Гц |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,5 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 22 кВт |
| Середня потужність: | 220 Вт |
| Інструментальна дальність: | 10 NM (≙ 18 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | 80 m, 1,2° |
| Точність вимірювання координат:: | 2% |
| Ширина променя: | course: β= 0,8°; ε= 2°
glide: ε= 0,5°; β= 3,6° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | 2 AZ, 2 EL scans per second |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
PAR-1
PAR-1 був першим у світі радаром точного заходження на посадку для цивільних аеропортів.
Радіолокатор працював з двома секторними поворотними антенами: більш овальною з горизонтальною поляризацією для курсу і вужчою з вертикальною поляризацією для траєкторії глісади. Антени поверталися вперед і назад раз на секунду в секторі 20°. Обидві антени можна було переключити на кругову поляризацію. Один передавач живив обидві антени і використовував механічно настроюваний магнетрон типу 2J51, який працював в Х-діапазоні.
РЛС забезпечувала дві робочі станції для авіадиспетчерів, кожна з яких мала iндикатор Курсу – Глісади з 10-дюймовою електронно-променевою трубкою для ближнього (3 милі) і дальнього (10 миль) діапазону.
Радар був розроблений компанією Gilfillan в 1947 році і побудований компанією ITT-Gilfillan після злиття з ITT. Він був прямим попередником AN/FPN-33, але мав меншу потужність.