Тип 13 CMH
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: Тип 13 CMH на Мальті під час Другої світової війни,
сфотографований невідомим французьким солдатом
Рисунок 1: Тип 13 CMH на Мальті під час Другої світової війни,
сфотографований невідомим французьким солдатом
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | «S» |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 500 Гц |
| Тривалість імпульсу (τ): | 0,6 або 1,9 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 500 кВт |
| Середня потужність: | |
| Інструментальна дальність: | |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | β= 7,5° ; ε= 1,5° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
Тип 13 CMH
Тип 13 CMH (CentriMetric Heightfinder) – це радіолокатор висотоміра, що працював у S-діапазоні. Це був перший радар сантиметрового діапазону на озброєнні Королівських ВПС Великої Британії, розроблений з метою покращення вимірювання висоти цілей для наведення винищувачів.
Прототип використовував дві так звані „сирні антени“ (названі так тому, що вони виглядали як нарізаний сирний диск) із загальною апертурою близько 6,1 × 1 м, які були встановлені вертикально. Кожна з них живилася рупорним випромінювачем з отвором тільки в Н-площині. Дуже вузька вертикальна ширина діаграми спрямованості антени становила 1,5°, яка поверталася на кут від -1° до 20° приблизно 6 разів на хвилину. Ширина діаграми спрямованості антени по горизонталі становила 7,5°. Прицільні прилади мали до 5 iндикатори вимірювання висоти з індикацією дальності та кута місця. Відлік висоти цілі здійснювався за допомогою номограми.
Розробка Type 13 CMH почалася в 1942 році, серійне виробництво розпочалося в березні 1943 року, після чого було проведено кілька модернізацій. Тип 13 Mk II був готовий до використання навесні 1944 року. Type 13 Mk III і IV були схожі за конструкцією. Type 13 Mk V отримав значно покращену антену: вертикально встановлений, одно вигнутий параболічний рефлектор з лінійним підведенням через щілинний хвилевід.