AN/FPS-95 „Кобра Міст”
Опис радіолокаційного комплексу, тактико-технічні характеристики
Рисунок 1: AN/FPS-95 „Кобра Міст” в Саффолку, Англія
Figure 1: AN/FPS-95 „Кобра Міст” в Саффолку, Англія
(52°06’23.1" N 1°34’55.6" W)
(© 2010 Benutzer:Hohum, Wikipedia)
| Основні параметри радіолокатора | |
|---|---|
| Діапазон частот випромінювання: | 6 … 40 МГц
(HF) |
| Період повторення імпульсів: | |
| Частота повторення імпульсів: | 10 … 160 Гц |
| Тривалість імпульсу (τ): | 250 … 6 000 мкс |
| Iнтервал приймання | |
| Iнтервал спокою | |
| Пікова потужність: | 3,5 МВт |
| Середня потужність: | 300 кВт |
| Інструментальна дальність: | 500 … 2 000 NM (≙ 920 … 3 700 км) |
| Роздільна здатність по дальності: | |
| Точність вимірювання координат:: | |
| Ширина променя: | 7° |
| Відбитих від цілі імпульсів: | |
| Частота обертів: | |
| Середній наробіток між відмовами (MTBCF): | |
| Середня тривалість відновлення (MTTR): | |
AN/FPS-95 „Кобра Міст”
AN/FPS-95 „Кобра Міст” (британське позначення: System 441A) була надгоризонтною радіолокаційною станцією, що працювала у високочастотному діапазоні. Він експлуатувався з кінця 1969-х до 1973 року і базувався в Саффолку, Англія.
Антена складалася з 18 окремих логарифмічно-періодичних антен, які були розташовані радіально, як спицеве колесо, від центральної точки живлення. Вони складалися з струн довжиною 620 м, що підтримувалися щоглами висотою від 13 м до 59 м. Активні дипольні елементи, що звисали з цих струн, були перехресно змонтовані, щоб забезпечити як горизонтальну, так і вертикальну поляризацію. Окремі антени мали радіальний інтервал 8 градусів і 40 хвилин і покривали діапазон від 19,5° до 110,5°. Під антеною знаходився великий сітчастий екран для поліпшення провідності при проходженні наземних хвиль. Під час передачі всі антени були живлені. Під час прийому з 18 антен формувалося 13 різних діаграм спрямованості.
Антена мала проблеми з вібраціями, викликаними вітром. Запланована спочатку імпульсна потужність 10 МВт також не була досягнута. Через постійний прийом сильного навколишнього шуму, джерело якого так і не було знайдено, радар не став повністю функціональним, що призвело до припинення проекту в червні 1973 року.