Гоніометр
Гоніометр
Гоніометр (від давньогрецьких слів γωνία і μέτρον) — це пристрій для вимірювання кутів. У складі радіолокаційних систем гоніометр є спеціальним пристроєм для вимірювання кута місця напрямку приходу ехо-сигналу, який одночасно є кутом місця цілі. Виміряні значення кута місця та дальності до цілі можуть бути використані для обчислення висоти цілі, від якої отримано ехо-сигнал.
Для визначення висоти за допомогою гоніометра антенна система радіолокатора повинна мати дві антени, рознесені по висоті та розташовані одна над одною. Іноді кажуть, що така антенна система має два яруси антен. Сигнали з кожного ярусу антенної системи подаються до гоніометра окремо. У гоніометрі вимірюється різниця фаз між сигналами, прийнятими різними ярусами антени, на основі чого визначається кут місця цілі. Гоніометр містить два струмознімні контакти (або один двоканальний струмознімач), у яких електромагнітні коливання, прийняті кожним ярусом антени, утворюють стоячу хвилю. Повзунок, який двигун безперервно переміщує вперед і назад, відбирає сигнали з цих ділянок лінії та формує різницю між їхніми напругами. У певному положенні ця різниця дорівнює нулю. Механічне положення повзунка пов'язане з кутом місця і відображається на індикаторі висоти. Перетворення кута місця у висоту залежить від дальності до цілі та може виконуватися за допомогою номограми, закріпленої біля екрана.
У радянських радіолокаторах VHF-діапазону таке вимірювання кута місця було реалізоване вже в найпростішому радіолокаторі П-3 (позначення НАТО «Knife Rest»). У радіолокаторі П-12 (позначення НАТО «Spoon Rest B») гоніометр розташований між двома стійками з пультами керування (на рисунку 1 його легко впізнати за підсвіченою зеленою круглою шкалою).
З тактичної точки зору вимірювання кута місця за допомогою гоніометра мало незначне значення, оскільки точність такого вимірювання була невисокою (похибка становила близько 1000 метрів). Крім того, антенний промінь потрібно було дуже повільно переміщувати по цілі, а за слабкого ехо-сигналу навіть зупиняти. Така процедура неможлива в умовах складної повітряної обстановки, що швидко змінюється. Тому в радіолокаторі П-18, який прийшов на заміну П-12, від цього способу вимірювання висоти відмовилися.