www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації – Радіоелектронна боротьба (РЕБ)

Маскувальні перешкоди

noise-modulated jamming, the jammer in 210°

Рисунок 1. Вид индикатора радиолокатора при воздействии активной шумовой помехи. Постановщик помех находится на азимуте 210°

Одним з способів, що застосовують для приховування своїх об’єктів від виявлення радіолокаційними засобами противника, є постановка перешкод. Оскільки їх основним призначенням є маскування корисного сигналу, такі перешкоди відносяться до класу маскувальних перешкод. Маскувальні перешкоди можуть бути активними та пасивними.

У випадку активних шумових перешкод до внутрішніх шумів приймача радіолокатора додається шум у вигляді перешкоди. Таким чином, відношення «сигнал-шум» погіршується. Це, в свою чергу, призводить до зниження імовірності виявлення та до збільшення імовірності хибної тривоги. У випадку застосування потужних активних перешкод може відбуватися повне маскування цілі, тобто має місце ситуація, коли ціль радіолокатором не виявляється.

В практиці радіоелектронної боротьби застосовують шумові перешкоди різних видів. Найбільш розповсюдженими є загороджувальні перешкоди (по часу, по частоті, по куту) та прицільні перешкоди. Загороджувальні шумові перешкоди мають достатньо велику ширину спектру та застосовуються у випадках, коли параметри радіолокатора, який потрібно придушити, не відомі. Прицільні перешкоди, навпаки, мають спектр, узгоджений із спектром сигналів радіолокатора, який придушується.

Активні перешкоди можуть бути настільки інтенсивними, що повністю закривають радіолокаційний приймач. Тоді на виході приймача вже не буде імпульсних сигналів, а замість цього буде мати місце певна постійна напруга. В таких випадках зашумлена область на екрані індикатору радіолокатора не стає яскравішою, а навпаки, згасає.

Two types of chaff and their cannisters.
Photo by US Navy Naval Research Laboratory
(Натисніть для збільшення: 800·600 піксель = 76 кілобайт)

Рисунок 2. Дипольные отражатели RR-129 и RR-144, а также их контейнеры

До пасивних маскувальних перешкод відносяться перешкоди, спричинені відбиттями зондувальних сигналів радіолокатора від хмар дипольних відбивачів. Історично дипольні перешкоди (станіолієві стрічки) – найперші засоби, що почали використовуватися для радіоелектронного маскування ще з часів Другої світової війни. Проте їх з успіхом застосовують дотепер. Маючи малу вагу та будучи викинутими з літака, дипольні відбивачі утворюють хмару, яка повільно переміщується в просторі під дією вітру. Задля збільшення маскувального ефекту довжину дипольних відбивачів підбирають під довжину хвилі радіолокаторів противника. Відбиті від хмар дипольних відбивачів сигнали спричиняють засвічення значних областей на індикаторі радіолокатора, погіршуючи або унеможливлюючи виявлення сигналів, відбитих справжніми цілями.

Для протидії негативному впливу маскувальних перешкод проводять заходи радіоелектронного захисту. Так, наприклад, для придушення пасивних маскувальних перешкод використовують відмінності їхніх спектральних характеристик від спектральних характеристик сигналів відбитих від реальних цілей. Останні, як правило, рухаються у просторі набагато швидше, а значить мають більші значення допплерівського зсуву несівної частоти. Здатність радіолокатора виявляти цілі на фоні пасивних маскувальних перешкод називають підзавадовою видимістю (англ. Sub Chaff Visibility).