Радіоелектронний захист
Радіоелектронний захист (РЕЗ) є заходом у відповідь в умовах, коли противник проводить радіоелектронне придушення. Радіоелектронний захист охоплює всі методи та засоби, які має радіоелектроніка, включно із заходами щодо забезпечення скритності дій радіо- та радіолокаційних систем, методи комплексування та дублювання, спеціальні методи перешкодостійкої обробки сигналів. Це надзвичайно чутлива сфера, оскільки розкриття заходів радіоелектронного захисту, реалізованих в конкретній системі, дає противнику інформацію про вразливості даної системи до радіоелектронного придушення.
Якість радіоелектронного захисту характеризується показниками перешкодозахищеності, які відносяться до найважливіших тактико-технічних характеристик радіоелектронної системи.
Перешкодозахищеність системи характеризує її здатність забезпечувати потрібні точність визначення інформативних параметрів сигналів та пропускну спроможність (швидкодію) з урахуванням впливу можливих перешкод. У загальному випадку перешкодозахищеність системи забезпечується перешкодостійкістю та скритністю її дії. Скритність дії утруднює можливому противнику виявлення факту функціонування системи та визначення характеристик випромінюваних нею радіосигналів з метою створення ефективних навмисних радіоперешкод. Перешкодостійкість забезпечує нормальне функціонування системи в умовах дії певної сукупності ненавмисних та навмисних (організованих) перешкод.
Розрізняють три основні групи методів захисту від перешкод: захист приймача від перевантажень, селекція від перешкод, компенсація перешкод.
Для захисту від перевантажень, які призводять до нелінійних ефектів, застосовують лінеаризацію широкосмугового високочастотного тракту приймача. Один з самих розповсюджених способів боротьби з перевантаженнями – автоматичне регулювання підсилення (АРП).
Селекція передбачає відділення сигналу від перешкод за рахунок використання відмінностей в їхніх властивостях та параметрах. Розділяють просторово-часову селекцію, частотну селекцію, функціональну селекцію та адаптацію. Найбільш часто використовуються частотна селекція та переналаштування робочої частоти. Частотна селекція ґрунтується на відмінностях спектрів сигналів та перешкод по несівним частотам та ширині смуги частот, на основі чого в тракт прийому вводяться фільтри, узгоджені зі спектром сигналу. Переналаштування частоти (як правило, стрибкоподібне) призводить до необхідності противнику генерувати перешкоду в широкій смузі частот, що викликає «розмазування» потужності перешкоди по всій цій смузі, або до необхідності безперервно визначати робочу частоту кожного імпульсу та миттєво переналаштовувати частоту постановника перешкод.
Компенсацію перешкод здійснюють спеціальні схеми придушення сигналів, прийнятих по бічним пелюсткам діаграми направленості антени. Реалізація цих методів потребує наявності спеціальних компенсаційних антен та додаткових приймальних каналів.
Крім цього, в рамках радіоелектронного захисту виконуються заходи, спрямовані на захист радіолокаторів від протирадіолокаційних ракет (снарядів, самонавідних на випромінення). Основними заходами, в даному випадку, є: зниження рівня випромінення по бічним пелюсткам, переналаштування по частоті та використання хибних передавачів, які імітують роботу радіолокатора. При цьому, імітуючий передавач має знаходитися достатньо близько до радіолокатора, який ним захищається. Цим забезпечується перенацілювання ракети на нього. Проте він не має розташовуватися занадто близько, щоби уникнути пошкодження радіолокатора при попаданні ракети в хибний передавач.