www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації – Радіоелектронна боротьба (РЕБ)

Радіоелектронне придушення

Рисунок 1. На індикаторі радіолокатора – інтенсивні несинхронні імпульсні перешкоди з напрямку 30° (S-діапазон), пристрій виявлення відміток перевантажений

Рисунок 1. На індикаторі радіолокатора – інтенсивні несинхронні імпульсні перешкоди з напрямку 30° (S-діапазон), пристрій виявлення відміток перевантажений

Радіоелектронне придушення (РЕП) являє собою активну складову частину радіоелектронної боротьби. Воно проводиться з метою порушення функціонування систем розвідки противника, його радіолокаційних систем та систем зв’язку, а також протидії будь-яким його системам озброєння, які використовують радіоелектронні або оптико-електронні (інфрачервоні або лазерні) системи для наведення або прицілювання. Для досягнення цієї мети використовуються два методи: постановка перешкод та генерування хибних сигналів. При правильному використання обидва методи достатньо ефективні. У багатьох сучасних зразках техніки радіоелектронного придушення, особливо у військово-морських силах, обидва методи використовуються в єдиній інтегрованій системі.

В якості перешкод можуть формуватися як активні, так і пасивні перешкоди.

Випромінювання активних шумових перешкод виконується з метою порушення функціонування каналів зв’язку противника або для введення його радіолокаційного обладнання в режим насищення та приховування, тим самим, своїх об’єктів від виявлення. Хоча це і може призводити до втрати противником його інформаційних каналів, але на станціях активних перешкод вже не може проводиться приймання та аналізування сигналів противника. Крім цього, сучасні системи зв’язку, що використовують швидке переналаштування частоти, вже не так просто ефективно придушити.

Прості шумові перешкоди як і раніше широко застосовуються у наземних бойових діях. При цьому одним з важливих варіантів їх застосування є передавачі перешкод, які закидаються дистанційно. Вони можуть бути встановлені вручну, закинуті за допомогою спеціальних артилерійських боєприпасів, скинуті з літаків або встановлені на безпілотних літальних апаратах. Такі передавачі, як правило, використовуються короткочасно, в рамках конкретної бойової операції.

В рамках другого методу радіоелектронного придушення використовуються штучні відбивачі (частіше за все – дипольні відбивачі) для протидії радіолокаційним засобам або різноманітні джерела випромінення в оптичному діапазоні (наприклад, патрони з факелами) для протидії оптико-електронним засобам. Перші застосування дипольних відбивачів відносяться до періоду Другої світової війни та з тих пір самі відбивачі мало змінилися. При цьому суттєво змінилися засоби їх доставки та викидання. Патрони з факелами, використовувані проти оптико-електронних систем, викидаються з контейнерів. Більшість таких контейнерів пристосовані для доставки як дипольних відбивачів, так і патронів з факелами.