УВД – Національний стандарт Росії
У національній системі управління повітряним рухом Росії використовується метод кодування, подібний до міжнародного стандарту IFF Mark Ⅹ. Цей стандарт називається УВД. У російській технічній літературі міжнародний стандарт ICAO називають «режимом RBS». Вторинні радіолокатори, що підтримують лише російський національний стандарт, класифікуються як «тип 1», системи для міжнародного повітряного руху — як «тип 2», а системи, що підтримують обидва стандарти, — як «тип 3».
Частота запиту в національному стандарті Росії та деяких держав — правонаступниць колишнього Радянського Союзу становить 730 МГц, а відповідь передається на частоті 837,5 МГц. У сучасніших системах запит також може виконуватися на міжнародній стандартній частоті 1030 МГц, однак відповідь при цьому передається на частоті 740 МГц.
Інтервал між імпульсами P1 і P3 визначається інакше, ніж у системі IFF/SIF, а окремі коди запитів мають інше призначення.
| Код | Інтервал між імпульсами P1 і P3 [мкс] | Інформація, що міститься у відповіді |
| ЗК1 | 9,4 | Ідентифікаційний номер повітряного судна |
| ЗК2 | 14 | Висота польоту та запас палива |
| ЗК3 | 23 | Вектор курсу та швидкості |
| ЗК4 | 19 | Координати |
Таблиця 1: Формати запитів УВД (національний стандарт Росії)