Придушення небажаних відбиттів (IISLS)
Рисунок 1. До пояснення методу IISLS
Вторинні оглядові радіолокатори часто розташовуються поблизу відбиваючих поверхонь, зокрема, в аеропортах (наприклад, ангари, будівлі терміналів, металеві огорожі). Сигнали запитів від вторинного радіолокатора можуть відбиватися від таких поверхонь із значною потужністю, так що транспондер літака може прийняти перевідбитий сигнал (розова лінія на Рисунку 1) та сформувати відповідь на нього. На зворотному шляху сигнал розповсюджується тим самим шляхом і надходить в приймач запитувача вторинного радіолокатора. В такому випадку запитувач сформує хибну відмітку цілі на зовсім іншому азимуті та іншій дальності, ніж справжня ціль.
Потім, коли основний промінь антени буде направлений на ціль, буде сформована ще одна вторинна відмітка від неї.
Очевидно, що першим способом уникнути появи такого ефекту є розміщення антени вторинного оглядового радіолокатора подалі від відбиваючих об’єктів. Однак це не завжди можливо в таких місцях, як аеропорти. Будівлі можуть бути зроблені менш відбиваючими, наприклад, за рахунок покриття їх поглинаючими матеріалами, однак це доволі дорого та не завжди здійснено.
Одним з способів заборони формування транспондером відповіді на сигнал запиту, який надійшов по шляху перевідбиття, є використання методу удосконаленого придушення бічних пелюсток в режиме запиту, тобто по лінії зв’язку „вверх“ (IISLS).
Даний метод полягає в тому, що через контрольну антену (антену придушення) випромінюються імпульси Р1 та Р2 (нагадаємо, що у випадку застосування методу ISLS через цю антену випромінюється лише імпульс Р2). В прикладі, зображеному на Рисунку 1, приймач транспондера літака приймає пару імпульсів Р1 – Р2 з напрямку, який відповідає прямому шляху. В даній ситуації (Р1 = Р2) транспондер запирається і не приймає жодних запитів протягом визначеного інтервалу часу (35 мкс). Таким чином, коли на нього поступить сигнал запиту, який розповсюджується по траєкторії перевідбиття (тобто, з невеликою затримкою Δt), він буде запертий, відповідь не буде сформовано і хибна відмітка цілі не з’явиться.
Метод IISLS може бути дуже ефективним, коли мають місце численні перевідбиття. Але головний недолік цього метода полягає в тому, що запирання транспондеру відбувається в широкому діапазоні по азимуту, що може знизити імовірність його відповіді на запити від інших вторинних оглядових радіолокаторів. Іншими словами, у випадку знаходження цілі за межами основного променю одного вторинного радіолокатора і отриманні запиту від нього, транспондер проігнорує протягом певного часу всі запити, як ті, що надійшли по траєкторії перевідбиття від цього ж радіолокатора, так і ті, що надійшли по прямим траєкторіям в основних променях інших вторинних радіолокаторів. Як правило, зона запирання транспондеру, що виникає у разі використання такого методу, відповідає дальності дії каналу придушення та складає до 40 морських миль. В деяких ситуаціях, наприклад, коли має місце висока щільність запитів, таке зниження доступності транспондеру для інших вторинних радіолокаторів вважається неприйнятним.