www.radartutorial.eu www.radartutorial.eu Основи радіолокації

Дзеркальне відбиття

Рис. 1: Дзеркальне відбиття

Дзеркальне відбиття

Рис. 1: Дзеркальне відбиття

Дзеркальне відбиття

Відбиття — це зміна напрямку поширення фронту хвилі на межі двох середовищ з різною густиною, при якій хвильовий фронт повертається в середовище, з якого він прийшов. Якщо ця межа є гладкою, такий процес називається дзеркальним відбиттям або напрямленим відбиттям.

У математичному описі дифракції електромагнітних хвиль поняття «оптично гладка поверхня» визначається для певної довжини хвилі λ або для певного діапазону довжин хвиль. Гладкою вважається поверхня, шорсткість якої значно менша за довжину хвилі. На практиці поверхню вважають гладкою, якщо її шорсткість не перевищує однієї тридцятої довжини падаючої хвилі. У цьому випадку дифузним розсіюванням, що виникає внаслідок такої малої шорсткості, можна знехтувати.

Дзеркальне відбиття означає, що кут, під яким поширюється відбита хвиля, дорівнює куту, під яким падаюча хвиля досягла поверхні. Закон дзеркального відбиття формулюється так: кут падіння дорівнює куту відбиття. При відбитті у хвилі також виникає фазовий зсув на 180°.

Практичним прикладом дії відбиття хвиль від відносно гладких поверхонь є формування діаграми спрямованості антени з урахуванням відбиття від поверхні Землі. Такий механізм формування діаграми спрямованості використовується, наприклад, у метрових радіолокаторах, таких як П-18 . Для зменшення втрат через дифузне розсіювання у випадку радара П-18 необхідно вибирати позицію, де в радіусі 1000 м немає нерівностей висотою понад 1 м. Це наближене правило у спрощеному вигляді описує взаємозв'язок між довжиною хвилі радара та розмірами цих нерівностей. Відстань «до 1000 м» визначається розмірами зони Френеля навколо радара.